|
8
|
|
|
5
|
|
|
6
|
|
|
|
|
|
3
|
|
6
|
3
|
|
||||
|
7
|
|
9
|
|
|
4
|
||||
|
5
|
|
|
8
|
1
|
|
||||
|
|
1
|
|
3
|
|
5
|
||||
|
|
Танці
|
Вишивка
|
Хор
|
|
Іринка
|
|
|
+
|
|
Дарія
|
+
|
|
|
|
Яна
|
|
+
|
|
Уміє вчити той, хто вчить цікаво
Хто викладає свій предмет так, щоб
У душі
учня зазвучали струни у відповідь
І ні на хвилину не засинала його допитливість.
( А. Ейнштейн )
Математика багатьом дітям дається нелегко. І якщо в учня немає мотивів її
вивчати або ці мотиви слабкі, навчання перетворюється на муку. У цьому полягає
одна з найважливіших причин відставання багатьох школярів з математики. Усунути
її можна лише одним способом-своєчасно сформувати дієві мотиви навчання За
словами І.Підласого, «вивчення й правильне використання вже діючих мотивів,
формування необхідних, що спрямовують розвиток особистості та її рух,-
серцевина педагогічної праці». Якщо запитати школярів, який предмет у них
найулюбленіший, то навряд чи більшість з них назвуть математику. Одні вважають,
що цей предмет їм не під силу, інші- що знання з математики не знадобляться у
житті. Завдання вчителя- переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний
рівень математичних знань піднімає його на вищий рівень людського спілкування.
Вивчення математики- нелегка праця, але під час її вивчення виховується
розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати
певні ситуації наперед, що особливо потрібно кожній людині в ринкових умовах.
Прагнучи сформувати компетенції, потрібні дитині в самостійному житті, ми
спираємося на розвиток уміння діяти, приймати рішення, знаходити способи
найкращого розв’язання того чи іншого завдання. До дії ж, як такої,
людину спонукають мотиви, тобто те, заради чого людина і вдається до
будь-яких дій. Потреба в чомусь, емоційна яскравість, прагнення до певної мети,
зацікавленість- це причини, які активізують діяльність і є основою мотивів.
Мотивація- це сукупність усіх спонукань до діяльності, тобто система мотивів.
Отже, шкільний клас, до якого ми входимо на кожному уроці,- це певна сукупність
достатньо різних потреб, емоцій, почуттів, цільових установок та
ідеалів, із якими у цей навчальний кабінет сьогодні увійшли діти.
Перед школою стоять завдання : навчити дитину, тобто забезпечити оволодіння
знаннями, розвинути її природні здібності, виховати емоційну, духовну сферу
особистості. Саме тому першочергове завдання- формувати й розвивати
навчально-пізнавальну мотивацію до вивчення математики. Мислення учня
активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал,
з’явилась зацікавленість роботою, коли він стає співучасником
навчально-пізнавального процесу. Тому зацікавити вивченням математики й
підтримувати цю зацікавленість у школярів є актуальним завданням для вчителя на
кожному уроці. Зробити це вчитель може, використовуючи різноманітні форми й
методи організації роботи, створюючи атмосферу зацікавленості кожного учня як у
власній роботі, так і в роботі всього класного колективу; а також за допомогою
стимулювання учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на
уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь .Без мотивації
навчальної діяльності пізнання не може принести позитивного результату. З метою
досягнення необхідного результату можна використовувати різноманітні засоби
підвищення мотивації до навчання на
уроках математики.
Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди.
У вступному слові окреслюємо коло питань, що розглядатимуться на уроці. При
цьому залучаються знання і суб’єктивний досвід учнів, наводяться
цікаві приклади й парадоксальні ситуації, демонструється зв'язок матеріалу, що
вивчається, з раніше вивченим.
Мотивація навчальної
діяльності шляхом створення проблемної ситуації.
Постановка питання, демонстрація експерименту або надання до уваги учнів
логічної
Мотивація навчальної
діяльності шляхом використання технології «Мозкова атака»
Цей метод полягає в колективній творчій роботі з розв’язування
певної складної проблеми. Усіх учнів об’єднує спільна робота над
пошуком істини. Розмірковуючи над певною проблемою, доповнюючи один одного,
підхоплюють і розвивають одні ідеї, відкидаючи інші.
Орієнтовна послідовність дій:
1. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну
обмірковування пропозицій.
2. Висловлювання суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.
3. Обґрунтування ідей їхніми авторами. Загальна дискусія навколо
запропонованих ідей: правильність, доцільність, оригінальність. Вибір найкращої
ідеї.
4. Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків роботи.
Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань.
Уміння бачити цікаве й
дивуватися приносить дітям радість, стимулює до творчих пошуків, розвиває уяву.
Таке вміння потрібно виховувати й розвивати в учнів систематично. У цьому й допоможуть
цікаві факти , повідомляти які можна як на етапі мотивації навчання,
щоб викликати в учнів здивування, суперечність чи нерозуміння і створити
потребу нових знань, так і під час закріплення матеріалу, щоб показати
практичну значимість тем, що вивчаються. Наприклад, учнів можна
залучати до складання кросвордів, загадок, також викликає
зацікавленість написання казок, оповідань, віршів.
Мотивація навчальної
діяльності шляхом створення ситуації успіху.
У зв’язку з тим, що в
класі завжди є діти з різними здібностями, то до планування уроку
математики слід підходити диференційовано. Звичайно, особливу увагу слід
приділити дітям, які вміють самостійно мислити, аналізувати, узагальнювати.
Саме їм слід пропонувати творчі завдання, а також вправи, які вимагають
нестандартного розв’язання. Практика свідчить про те, що в класі є учні, яким
вивчення математики дається нелегко. Коли вони потрапляють у старші класи, то
накопичування пропусків та вад у знаннях створюють ситуацію постійної
невпевненості в собі та у своїх силах. Крім того, у них відсутня наполегливість
у здобутті знань і присутнє невміння використовувати ці знання. Ось чому в
роботі з такими учнями слід поставити перед собою завдання- закріпити
впевненість дітей у своїх силах, розвивати ініціативу шляхом поєднання
вмотивованості зі старанним підбором завдань та індивідуальним оцінюванням.
Мотивація навчальної
діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання.
Усі ключові
компетентності: комунікативні, організаційні, саморозвитку й самоорганізації-можуть
бути сформовані тільки на діяльнісній основі, яка й передбачає формування в
учнів умінь самостійно здобувати й застосовувати знання, тобто самостійно
вчитися. Стосовно математики це означає формування вмінь аналізувати,
класифікувати. Робити умовиводи за аналогією, діставати наслідки з поданих
передумов шляхом несуперечливих міркувань тощо. Зрозуміло, що без звернення до
активних та інтерактивних технологій цього не досягнути, тому що найвищий
відсоток засвоєння ( до 95%) досягається саме в процесі взаємонавчання.
1. Навчальна
діяльність під керівництвом учителя.
Можливі варіанти
завдань для учнів:
- Що саме буде
результатом вашої роботи на уроці?
- Якими
способами можна досягти результативності вашої роботи на уроці?
- Чи існують інші
способи виконання роботи?
- Визначте завдання
своєї навчальної діяльності, оберіть способи дій, що відповідають виконанню
завдань.
- Самостійно та
послідовно виконайте всі етапи конкретної роботи та подайте результати у вигляді
графіка, схеми.
- Сплануйте свою
навчальну діяльність, визначивши віддалену та найближчу мету.
- Визначте проміжок
часу, необхідний для виконання всіх етапів роботи , та етап. На вашу думку,
буде найбільш складним.
2. Самостійна навчальна
діяльність.
Здійснюється в тому
випадку, коли окремі етапи роботи або робота загалом виконується
учнем без допомоги вчителя. Можливе використання алгоритму дій на уроці або
переважної частини уроків з певної теми. Учитель виступає в ролі консультанта.
Мотивація навчальної
діяльності на основі самоосвітньої діяльності учнів.
Учень керує своєю
пізнавальною діяльністю самостійно, виконуючи її відповідно до своїх знань,
цілей і мотивів.
Деякі прийоми
самостійної роботи учня:
- Прийом смислового
опрацювання тексту, що передбачає збільшення обсягів матеріалу, який
вивчається, виокремлення в ньому ідей, принципів, законів, осмислення
узагальнених способів розв’язання задач.
- Прийом культури
читання та культури слухання; прийом стислого та найбільш раціонального
конспектування(план, тези, конспект, реферат, загальні прийоми роботи з
книгою).
- Загальні прийоми
запам’ятовування(структурування навчального матеріалу, використання прийому
мнемотехніки: образної та слухової пам’яті).
- Прийоми фокусування
уваги, що базується на використанні різноманітних видів контролю, поетапної
перевірки своєї роботи тощо.
- Загальні прийоми
пошуку додаткової інформації(робота з довідниками, каталогами,
словниками, енциклопедіями).
- Прийоми підготовки
до державної атестації, тематичного оцінювання.
Мотивація навчальної
діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігрових ситуацій.
До основних понять, що
характеризують дидактичні ігри, належать: об’єкти, які моделюються;
модельований процес; сценарій, у якому описуються правила гри, об’єкти та
предмети; способи гри; регламент; учасники ігрового процесу.
Приклади ігрових
ситуацій, застосування яких не потребує значного часу ні на підготовку, ні на
проведення. Однак вони сприяють значному пожвавленню дій учнів на уроці.
Пінг-Понг. Використовується для
перевірки домашнього завдання. До дошки викликаються два
учні. Вони по черзі ставлять один одному підготовлені вдома запитання з теми
домашнього завдання. Клас оцінює якість запитань і відповідей. Враховується оригінальність,
винахідливість, гумор, ґрунтовність відповідей.
Мотивація навчальної
діяльності за допомогою прийомів роботи з текстом.
Існують такі форми
роботи з текстом:
- Оволодіння прийомами
активного слухання;
- Перефразування;
- Кероване
читання;
- Читання з
позначками;
- Рефлексія
читання з позначками;
-
Мислення учня
активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал,
з’явилася зацікавленість роботою, коли він став співучасником
навчально-пізнавального процесу. Тому зацікавити вивченням предмета й
підтримувати цю зацікавленість у школярів є актуальним завданням для вчителя на
кожному уроці. Кожна хвилина уроку є дорогоцінною. Підвищити цінність кожної
такої хвилини допоможе її емоційне сприйняття. Адже кожна мить уроку, що
сприймалась з емоційним навантаженням, залишається в пом’яті учнів значно
довше. Тому варто підбирати такий матеріал , який зможе пробудити подив, а як
наслідок- інтерес до вивчення математики.
Роль і місце дидактичних ігор на
уроках математики.
Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення
дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих
уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування
обчислювальних, графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів
мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує
ефективність навчання.
Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. В іграх математичного
змісту ставляться конкретні завдання. Так, якщо на уроці учні повинні
ознайомитися з принципом утворенням будь-якого числа, то й дидактична гра
підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язуванню поставленого завдання.
У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети
за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих
ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє
думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію.
Будь-яка
гра, пропонована учням на уроках математики, не може бути самоціллю. Вона
обов'язково повинна нести смислове навантаження, тобто всяка гра повинна
розвивати мислення учня, розширювати кругозір. З цієї точки зору і слід
підходити до вибору тієї чи іншої гри. Крім того, гра за своєю складністю
повинна відповідати розумовому і фізичному розвитку учнів, що беруть участь в
ній. Перед грою треба роз'яснити правила гри так, коли кожен гравець відповідає
тільки за свої дії. Гра не дає суспільно значущого продукту. Ігрова діяльність
завжди мотивовані інтересом. Вона пов'язана з вільною організацією - дитина
зазвичай грає в відведений для цього час, але в межах цього часу, як хоче,
скільки хоче і коли хоче.
Література
1. Фасоля А.М.
Діяльнісна основа навчання на особистісно зорієнтованому уроці//
Дивослово.-2008.-№5.
2. Волковська Т.І.
Особистісно зорієнтоване навчання // Шкільні інновації, випуск 2.
3. Інтернет
ресурси.
Творчі здібності
учнів
Вступ
Особливої актуальності набуває становлення творчої особистості у
процесі навчальної діяльності. Цю проблему досліджують І.Волощук, Н.Волошина,
І.Головко, А.Дусавицький, Б.Ільюк, В.Костюк, І.Матюша, Л.Момот, К.Нор,
Л.Шелестова та ін. Працями Л.Божович, Л.Венгера, В.Давидова, Д.Ельконіна,
Н.Менчинської та ін. доведено, що періодом найінтенсивнішого креативного
розвитку є молодший шкільний вік.
На сучасному етапі проблема розвитку творчих здібностей молодших
школярів набула особливої актуальності, оскільки гуманістична тенденція в
освіті детермінує необхідність упровадження нових підходів до процесу навчання
й виховання учнів початкової школи з максимальним використанням творчого
потенціалу і сензитивності молодшого шкільного віку. Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою
змісту усіх навчальних предметів початкової школи, органічно доповнювати
навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та
їхніх творчих можливостей.
Основою розвитку творчих здібностей учнів початкових класів було
визначено цілеспрямовану роботу з образами уяви, як
результату мовленнєвої діяльності молодших школярів.
Методика
розвитку творчих здібностей учнів початкових класів
«Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено,
створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона
творець; її розумова діяльність – творчість.»
В. О. Сухомлинський
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та
політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері
освіти та виховання, мета якої – формувати конкурентно здібну, творчу
особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та
самовдосконалення.
Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях
втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію і практику. Тому навчання у
сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації
особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її
здатності до свободи, відповідальності й творчості. Розвиток творчих здібностей
має бути невід’ємною умовою змісту усіх навчальних предметів початкової школи,
органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і
навичок учнів та їхніх творчих можливостей.
Розвиток творчих здібностей – це вміння використовувати знання в
нестандартних ситуаціях, розвиток психічних процесів.
Розвиток творчих здібностей включає і розвиток мислення – вміння
узагальнювати, перетворювати знання в гнучкі системи, творчо аналізувати
ситуацію.
Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань,
самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише тоді, коли він
переживає успіх, хоча б невеликий. Тому на кожному уроці потрібно ставити перед собою такі завдання:
- запалити в дитячому серці вогник допитливості;
- збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову
діяльність людей;
- розвивати різні види пам'яті;
- розвивати уяву і фантазію;
1
- розвивати увагу, спостережливість;
- формувати мовленнєві вміння, комунікативно –
творчі здібності;
- пробуджувати інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним,
розвивальним;
- розвивати творче мислення;
- навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;
- виховувати національну самосвідомість, духовність.
Щоб сформулювати творчі здібності, дитині необхідно
якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів
діяльності, який їй подобається найбільше, а потім – в усіх притаманних учням
видах діяльності (гра, малювання, конструювання, читання та розігрування
сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів, казок, робота з
геометричним матеріалом, експериментування тощо). Формуючи в учнів інтерес до будь – якого з цих видів
діяльності, вдається захопити дитину процесом творчості.
Серед шляхів розвитку творчих здібностей, пізнавальної
активності, самостійності, самореалізації дітей підкреслюється необхідність
використання в роботі з учнями початкових класів різноманітних завдань –
навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних,
творчих.
Зважаючи на це вважаю, що розвитку
творчих здібностей сприяють:
- словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи
закінчення вірша;
- складання казки за малюнком;
- створення продовження казки, оповідання;
- складання чистомовок, задач, речень, творів( різного типу );
- словесне малювання;
- творчі списування текстів;
- вилучення зайвого;
- скоромовки;
Для
розвитку творчих здібностей я використовую:
1.
Метод гри.
Гра, як основна діяльність дитини в молодшому шкільному віці, є
постійною її супутницею. Гра для дитини – перша можливість проявити себе,
самовиразитись і самоствердитись. В іграх діти не тільки відображають реальне
життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини – це творче
переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності,
яка відповідає запитам і інтересам самої дитини», тобто гра розглядається як
творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. Тому в своїй
роботі використовую розвивальні ігри як засіб навчання і виховання
В своїй
роботі використовую багато ігор:
Гра «З яких звуків складається слово?»
Основна мета цієї гри – навчити дитину вслухатися в слово, чути звуки,
з яких воно складається, і визначати послідовність цих звуків.
Гра «Заміни звук»
Гра вдосконалює фонематичний слух, розвиває уяву,
розумові операції аналізу і синтезу.
Гра «Хто швидше», «Відгадай і запиши», «Збери геометричні
фігури» і т.
д.
На уроках використовую навчальні ігри «Розумові розминки»:
Гра «Чому так трапилось?» Річка вийшла з берегів і затопила навколишнє поле.
Гра «Висновок»:
Оленка старша за Марійку, а Марійка старша за Миколку. Хто
2
найстарший? Наймолодший?
Проблемна ситуація: подивіться на дошку, хто
здогадався, над якою темою ми будемо сьогодні працювати.
2. Використовуючи у роботі інтерактивні методи: «Займи
позицію», «Прес», «Саsе – метод”, організовую «ігри»:
«Мікрофон», «Акваріум», «Карусель». Методи
інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково - пізнавальну
діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти.
3. Елементи технології
критичного мислення.
Коли дитина приходить до школи відбувається процес її адаптації до тих
видів і форм діяльності, в яких їй доведеться брати участь у дорослому житті. І
цей процес відбувається за умови комунікативної діяльності. Тому для розвитку
мовленнєвих умінь, розвитку творчого мислення використовую такі завдання:
«Крісло автора»
Учні за бажанням сідають у «крісло автора» і розповідають щось цікаве
про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя, історію про своє ім’я
тощо.
«Опиши (намалюй) навпаки»
Учитель показує сюжетний малюнок, а групи учнів описують його,
замінюючи основні предмети, їх ознаки, дії, явища на протилежні.
4. Під час роботи з дітьми керую процесом творчості,
спрямовуючи його на активізацію творчої думки. Тому використовую метод мозкового штурму.
Метод мозкового штурму використовую тоді, коли діти не мають уявлення
про предмет, вони висловлюють свої думки, обґрунтовують, а вже потім роблять
висновок. (Магічний трикутник, квадрат. Площа. Вимірювання площі.)
5. Для розвитку творчих здібностей учнів використовую
також стратегію комбінаторних дій:
- таблиці –
тренажери;
- гра «Утвори слово»
(рис – сир);
6. Розвиток творчого мислення неможливий без формування
розумових операцій, тому в своїй роботі використовую такий метод розвитку уяви, як «морфологічний
аналіз».
Мета даного методу полягає в тому, щоб
*формувати у дітей уміння давати велику кількість різних категорій
відповідей у рамках заданої теми;
*створювати умови для оцінки дитиною отриманих ідей;
*учити деталізувати найбільш продуктивні.
Необхідно заповнити таблицю. Потім можна вибірково взяти деякі ознаки і
придумати фантастичну тварину.
7. Метод «Думай про інше»
Багато винаходів у нашому житті мають «аналоги» у природі. Літак схожий
на птаха, вертоліт – на бабку, підводний човен – на рибу. Щоб винаходити
потрібно бути
спостережливим, уміти придумувати на що схожі різні предмети.
Розумовий розвиток дитини залежить від того, наскільки вона бере участь
у продуктивних видах діяльності. Кожна продуктивна діяльність передбачає вміння
планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а потім утілювати
його в
практичній діяльності. Залучаю
дітей до таких видів художньої діяльності:
- зображувальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація);
- музична діяльність (сприймання музики, ігри, хороводи);
- художньо – мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання
віршів, створення власних творів);
- театралізована діяльність (інсценізація казок).
У класі було проведено конкурс прислів’їв,
конкурс малюнків «Новорічний серпантин», «Здоровим бути – модно», «Зима -
чарівниця» та ін. Під час вивчення тем з природознавства ми розробляємо міні-проекти, де учні проявляють свою
творчість та фантазію.
Залучення до творчої діяльності здійснюю і на уроках української мови та літературного
читання. Так під час читання
дітьми навіть невеличких текстів пропоную продовжити текст, змінити кінцівку чи
зобразити закінчення художніми засобами.
Виховувати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне вічне джерело
духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, тому що краса,
яка не сприймається, - мертва. І якщо люди втратять здатність відчувати красу,
вона ніколи не зможе врятувати світ.
Враження шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і
впливають на подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства
зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.
Тому залучаючи дітей до творчості, створюючи постійно «ситуацію
успіху», поважаючи дитину, ми в змозі виховати творчо працюючу особистість.
Розвиток
творчих здібностей учнів шляхом використання
новітніх освітніх технологій.
Формування інформаційної культури сучасної людини у великій мірі залежить від вивчення інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах.
Комп’ютеризація навчальних закладів та
підключення до глобальної мережі Інтернет відкриває великі можливості доступу
до інформації, її використання, впровадження комп’ютерних технологій,
мультимедійних засобів в освітньо-навчальний процес.
В сучасному суспільстві більшість дітей
знайомляться із персональним комп’ютером ще у дошкільному віці, легко засвоюють
роботу і проявляють захоплення комп’ютерними іграми та різноманітними видами
мультимедійної інформації. У школі при вивченні шкільного курсу інформатики
сучасного учня важко здивувати комп’ютерною технікою, тому дуже важливо вчителю
інформатики пробудити інтерес, зацікавленість дитини до комп’ютерних наук,
починаючи від історії обчислювальної техніки, основ формальної логіки, алгоритмізації
до сучасних методів моделювання та програмування.
Виховання любові до природи
Ціннісне ставлення особистості до
природи виявляється в усвідомленні функцій і значенні природи в житті людини,
здатності жити в гармонії з природою, мотивації на ведення природоохоронної діяльності,
прагненні зберегти природу рідного краю. Мета, цілі і завдання цього виховання:
-
введення дитини в систему знань про природу;
-
формування мотивів поведінки на збереження природи;
-
виховання шанобливого ставлення до природи; бажання
зберегти та примножити природні багатства;
-
включення дитини в посильну природоохоронну
діяльність;
-
формування вміння милуватися природою, її красою.
Модель
випускника початкової школи:
-
позитивне ставлення до природи;
-
прагнення до збереження та примноження природного багатства
України;
-
розуміння цінності рослин та тварин для людини;
-
бажання дбати про чистоту повітря;
-
відповідальність за поведінку серед природи;
-
сформованість емоційної чутливості до прекрасного у
навколишньому світі;
-
сформованість вміння милуватися природою.
Де ж ми
можемо формувати це ставлення? Звичайно що на уроках ЯДС. Це найперше. А потім
ці знання ми можемо використовувати на інших уроках та у позакласній виховній
роботі. ЯДС вивчає природу як єдине матеріальне ціле, розглядає її в розвитку,
у часі і просторі. Звідси основна задача уроків природознавства – вивчення
природи як єдиного цілого і встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими
її елементами і явищами. Природознавчі знання постійно використовуються дітьми
на предметах початкового курсу навчання. Здійснюючи зв'язок з життям, вчитель
використовує результати дитячих спостережень за навколишньою природою і працею
людей. Чим більший об'єм знань про природу і
працю людей, тим легше вчителеві працювати по всіх предметах початкового
навчання. У нас дуже багато проектів на уроках
природознавства, які діти готують самі. Також вони готують повідомлення, як на
вивчену тему, так і на новий матеріал. Виступають у ролі вчителя.
Екологічне виховання як
соціально-педагогічна проблема
Глобальні
проблеми сучасності, що несуть загрозу життю і людській цивілізації, викликали
необхідність екологічної освіти, покликаної реалізувати ідеї інформаційного
суспільства. Пошук шляхів гармонійної взаємодії суспільства і природи приводить
до інтенсивного процесу екологізації загальної культури людства, і як наслідок,
- до формування теорії і практики екологічної освіти. Екологія – наука
про відносини рослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств
між собою і навколишнім середовищем. А під екологічним вихованням розуміється
формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів
людської діяльності, так або інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням,
перетворенням природи. Основна мета екологічного виховання: навчити дитину
розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаємин живих
організмів з навколишнім середовищем і формування умінь управляти фізичним і
психічним станом. Поступово визначаються освітні і виховні завдання:
-поглибити і розширити екологічні знання;
-прищепити
початкові екологічні навики і уміння – поведінкові, пізнавальні,
перетворювальні;
- розвинути пізнавальну, творчу, суспільну
активність школярів під час екологічної діяльності;
- сформувати (виховати) відчуття дбайливого відношення
до природи.
Щоб успішно
здійснювати екологічне виховання школярів, сам вчитель, без сумніву, повинен
відмовитися від ряду традиційних установок. Мається на увазі ті, що упровадилася
в нашу свідомість: прагнення ділити природу на шкідливу і корисну, і
глибоко помилкового, але вельми живучого гасла «підкорення природи», «панування
над природою» і погляд на комаху як на щось несерйозне, не особливо потрібне,
нарешті, широко поширений погляд на природу як на другорядний предмет. Дуже важливо, щоб вчитель постійно шукав нові, ефективні прийоми навчання і
виховання, цілеспрямовано поповнюючи свої знання про природу. Школа як центральна система екологічного виховання школярів повинна бути
активним організатором зв'язку з установами для розширення сфери
природоохоронної діяльності і формуванні
у них відповідального відношення до природи.
Особливості формування екологічної культури в
молодшому шкільному віці
Природне
середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті.
Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич
залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…
Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше
пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи, складається із
знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх
виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи,
розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.
Екологічна культура – складова частина світової культури, якій властиве глибоке
і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і
майбутньому розвитку людства.Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною
культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень
загальної культури. Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до
рідної природи, охорони навколишнього середовища. Початкова школа – початкова ланка формування
екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди,
переконання, інтереси. Тому завдання вчителя – сформувати мислення та
екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами
природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на
Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини. Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально
наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним
чином сприйняти. В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа
не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що
вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально,
непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати
найкращі людські якості. Екологічна культура
молодшого школяра охоплює:
- знання про взаємозв’язки в природі та усвідомлення людини як її частини;
- розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;
- уміння і навички позитивного впливу на природу;
- розуміння естетичної цінності природи ;
- негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу.
Метою
екологічної культури, виховання є формування системи наукових знань, поглядів,
переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього
природного середовища. Зміст навчально - виховної роботи в цьому напрямі
полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи. Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду
педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний
комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке
спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливало
б на почуття і свідомість. Саме такий вплив справляють ігри, вікторини,
екскурсії, народні прикмети, екологічні досліди, тому їх розглядають як важливу
умову ефективного формування екологічної культури в учнів молодших класів.
Виховання любові
до природи у молодших школярів під час екскурсій
Екскурсія – це форма організації учбово-виховного
процесу, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати
різні предмети, явища і процеси в природних або штучно створених умовах.
Екскурсії мають велике пізнавальне і виховне значення. Вони конкретизують,
заглиблюють, розширюють знання учнів. На екскурсіях учні перевіряють на
практиці багато теоретичних знань і переводять їх в уміння і навики. Ми живемо
в безпосередній близькості до природи, природною лабораторією, що є, для
екологічного виховання. Наше завдання – донести до розуму і сердець
молодших школярів, що від стану навколишнього середовища залежить стан здоров'я
і природи, і людини. У 1 і 2 класах
початкової школи екскурсії направлені на формування загальних
природознавчих уявлень. При вивченні теми «Що нас оточує» - екскурсія з метою
ознайомлення з найближчим природним оточенням, суспільним життям, працею людей
в місті; при вивченні теми «Рідний край» екскурсії проводяться в різний час
року (осінь, зима, весна). На них учні знайомляться з природою і працею людей, з
поверхнею і водоймищами краю. В курсі «ЯДС» на екскурсіях
продовжується формування знань про предмети і явища природи, початі на заняттях
по ознайомленню з навколишнім світом. Програмою 3 - 4 класах передбачені
наступні екскурсії: природа навколо нас (об'єкти живої і неживої природи);
зміни в природі під впливом людини; охорона природи (лісорозсадник, ботанічний
сад, екологічна стежка).
Позакласна робота
У виховній
роботі ми проводимо години спілкування, пізнавальні вікторини, бесіди,
ігри-подорожі, читання книг про природу, екологічні конкурси, рольові ігри,
уявні подорожі, екскурсії.
Арт-педагогічна техніка як засіб налагодження взаємин у колективі
Мета. Створити арт-педагогічний простір, який
сприяв би реалізації творчого потенціалу учнів, їх саморозкриттю, самопізнанню
та становленню дружного класного колективу.
Матеріали та обладнання: аркуші формату А4,4
аркуші ватману А1 (склеєні в одне полотно прямокутної чи квадратної форми),
матеріали для образотворчої діяльності (кольорові олівці, фарби, фломастери,
кольорова крейда), кольоровий папір, ножиці, клей.
Оскільки вся арт-педагогічна
робота має спонтанний характер і базується на творчому самовираженні кожного її
учасника, то будь-яка група, створена педагогом для такої роботи, моделює
систему взаємин і взаємозв’язків, характерну для реального життя її учасників.
На думку К. Рудестама, використання групових форм роботи сприяє набуттю дітьми
досвіду ефективної групової взаємодії, оскільки кожен з учасників
арт-педагогічного дійства отримує унікальну можливість в умовах психологічної
безпеки побачити й проаналізувати неочевидні у життєвих ситуаціях психологічні
закономірності спілкування і поведінки не тільки інших людей, а й, передусім,
свої власні.
Арт-педагогіка —
технологія, що базується на створенні й використанні творів мистецтва з метою
виявлення почуттів, емоцій та інших проявів психіки дитини; інструмент
дослідження і гармонізації тих аспектів внутрішнього світу дитини, для
вираження яких слова не підходять.
Нагадаємо, що
арт-педагогіка виходить за межі традиційної шкільної мистецької освіти і не є
синонімом напряму художньо-естетичного розвитку дітей та молоді. Завдяки
постійному зворотному зв’язку, що властивий груповій арт-педагогічній взаємодії
школярі отримують можливість експерименту різними стилями відносин серед рівних
партнерів, що допомагає опанувати нові вміння у розв’язані міжособистісних
проблем, протидіяти соціальному відчуженню.
Групова взаємодія
спонтанного творчого характеру нерідко дає можливість ідентифікувати себе з
іншими членами групи, приміряти на себе роль іншої людини для кращого розуміння
її почуттів, прагнень та мотивів поведінки. Емоційний зв’язок, що виникає у
результаті такого співпереживання, емпатія та рефлексія сприяють особистісному
зростанню й розвитку самосвідомості молодших школярів, полегшують процеси
саморозкриття, самодослідження і самопізнання.
Основні чинники групових форм арт-педагогічної взаємодії, що забезпечують
психокорекційний, виховний та розвивальний вплив на дитину (за О.
Вознесенською):
·
художня експресія як спосіб прояву внутрішнього світу
особистості;
·
катарсисне очищення через вивільнення негативних почуттів з наступною їх
трансформацією;
·
психотерапевтичні відносини (переживання відчуття довіри та безпеки в
групі; визначення свого місця в колективі; згуртування; засвоєння
конструктивних міжособистісних моделей взаємодії; набуття соціального досвіду
спілкування й спільної творчості, взаємодопомоги, усвідомлення їхньої
цінності);
·
інтерпретація і зворотний зв’язок (осмислення й вербалізація індивідуальних
та колективних переживань, самодіагностика, інтерпретація малюнків, рефлексія,
когнітивний досвід).
Групові
арт-педагогічні заняття сприяють розвитку навичок спілкування та формування
позитивних соціально-психологічних рис особистості, допомагають дитині
навчитися керувати емоціями, що забезпечує її адаптацію до нового і стає
основою для розвитку навичок соціальної адаптації. Проте такий результат
можливий лише за дотримання відповідних вимог до організації художньо-творчої
діяльності кожної дитини в умовах групової арт-педагогічної роботи.
Вимоги до організації арт-педагогічного заняття (за О. Вознесенською) :
·
відсутність примусу, команд, вказівок, вимог;
·
надання дітям можливості вибирати матеріали і техніки виконання завдань;
·
створення умов для виконання кожною дитиною завдання в індивідуальному
темпі;
·
добровільність виконання завдання, забезпечення права дитини відмовитися
від участі у роботі;
·
створення умов для відкритої вербалізації учнем своїх почуттів, ведення
дискусії;
надання дитині
можливості спостерігати за діяльністю інших.
Етапи організації заняття за арт-педагогічною технікою "Галактика
класу"
В умовах початкової
школи з метою налагодження міжособистісних стосунків у класному колективі
доречно скористатися арт-педагогічною технікою “Галактика класу”.
Художньо-творчу діяльності учнів в умовах групової арт-педагогічної взаємодії
слід організовувати у три етапи. Аби поступово залучати дітей до групових форм
арт-терапевтичної роботи, на першому етапі необхідно використовувати
індивідуальну, на другому — парну, на третьому — групову (колективну) форму
роботи.
Перший етап. На цьому етапі відбувається психологічне налаштування на подальшу
спонтанну художньо-творчу групову взаємодію, де головним є акт творчого
самопрояву, а не творення за заданим зразком.
Головною особливістю
арт-педагогічних занять є те, що на них дітей не навчають малювати за поданим
зразком і не оцінюють. Лише за таких умов, на думку К. Рудестама, кожна робота
стане проявом внутрішнього світу дитини, розповість нам не лише про її емоції
та переживання, а й, як зазначає Сьюзен Страйкер, про особливості
світосприйняття, прагнення та потреби.
Прагнення до
самовираження й задоволення своїх глибинних творчих імпульсів є сутнісною
потребою кожної людини. Мистецтво — спосіб існування, а не простого
відображення навколишнього світу. І якщо дитині не надати можливості для
творчого самовираження, то вона почне шукати власні способи (і хтозна, чи
будемо ми втішені результатами цих пошуків). На думку Сьюзен Страйкер, досвід
художньо-творчого самовираження більшості сучасних дітей обмежений
комп’ютерними іграми й розмальовками. Змушуючи дітей залишатися у межах
створених дорослими художниками образів, ми змушуємо їх нехтувати своїм
прагненням до творчості.
Тому запропоновані
школярам на І етапі заняття завдання — це не лише стимулювання уяви та спроба
пробудити творчу енергію, гнучкість та асоціативність мислення. Це ще й заклик
до художньо-творчого самовираження, що здатний привнести в життя дитини трішки
радості безпечного експериментування й азарту (чого, погодьтеся, іноді так
бракує в нашому дорослому житті). Окрім того, отримані образи можна успішно
використати для діагностики характерологічних особливостей та емоційного стану
кожної дитини (відповідно до проективного графічного тесту “Тварина, якої не
існує”).
Другий етап. Для цього етапу заняття обрана парна форма роботи, у ході якої на
стандартних аркушах паперу А 4 учні мають зобразити “свої” планети.
Складність роботи
полягає в тому, що діти повинні виконати завдання, не вдаючись до вербальних
засобів комунікації. При цьому вони мають дійти зго й стосовно форми, розміру,
розташування і забарвлення планети.
На завершення всім,
хто забажає, слід надати можливість розповісти про свої враження від спільної
роботи. Після презентації педагог має запропонувати учням назвати новостворену
планету.
Третій етап. На завершальному етапі педагог залучає дітей до колективної діяльності:
пропонує створити нову галактику — Галактику класу.
Для роботи учням
пропонуються склеєні в одне полотнище аркуші ватману. Діти за бажанням
об’єднуються у робочі групи: одні можуть вирізати й наклеювати намальовані
раніше планети, інші — на заздалегідь заготовлених шаблонах оформлювати
заголовки та зафарбовувати загальне тло зоряного неба, розміщувати на планетах
їх жителів, виготовлених на першому етапі роботи.
Хід
роботи
1. 1. Психологічне налаштування на подальшу
художньо-творчу групову взаємодію
Для психологічного
налаштування на роботу вчитель (психолог) має скористатися елементом казкотерапії
з наступною спрямованою візуалізацією.
— Друзі, сьогодні я
отримала незвичайне запрошення — нам усім пропонують стати членами
Міжгалактичного клубу Чарівників та Винахідників! Виявляється, у нашому
Всесвіті є галактики, у яких наука
і магія існують поруч.
Незвично, правда ж? Але стати членами цього клубу можуть тільки діти та
дорослі, наділені певними здібностями. Ви вже здогадалися, якими?
Учні висловлюють
припущення. Вислухавши їх, педагог підбиває підсумок.
— Так, звісно, це
здатність уявляти, фантазувати і творити. Чи готові ви пройти випробування, щоб
здобути членство в цьому клубі?
Завдання будуть
нелегкі — доведеться проявити всю свою волю, зосередженість, можливо, навіть
старанність і наполегливість, а також уяву й фантазію. То що, готові?
Тоді прошу сісти
зручніше, розслабитися, заплющити очі. Тепер глибоко вдихніть, видихніть... Ще
раз... І ваше перше завдання — відчути себе справжніми чарівниками...
Чарівниками, яким до снаги створити все, що завгодно. Навіть справжню
планету... От тільки уявіть: якби ви могли створити власну планету, якою б вона
була, планета вашої мрії, — великою чи маленькою? Якої форми? Якого кольору?
Які рослини прикрашали б її поверхню. Хто населяв би вашу планету? Вслухайтесь
у звуки, що наповнюють її. Відчуйте легенький доторк космічного вітерцю, що
приніс незвичні пахощі з неї. Ви можете навіть трішки погуляти її безмежними
просторами. А зараз знову повільно і глибоко вдихніть, затримайте трішки подих
— і видихніть... Ще раз глибоко вдихніть, видихніть.... Можете розплющити очі.
Зараз я пропоную вам іще деякий час побути в ролі Чарівників і за допомогою
своїх чарівних кольорових олівців дати життя незвичайним жителям новостворених
планет. На аркушах паперу, що лежать перед вами, намалюйте ті чарівні рослини
(квіти, трави, дерева) та тварин, що населяють ваші планети, і дайте їм імена.
Тільки працювати доведеться у повній тиші, не розмовляючи, аби Злий Космічний
Чаклун не здогадався про наші наміри і не перешкодив нам.
2. Створення планет
(робота в парах)
·
— Ну, що? Завершили чарувати? Підніміть догори свої аркуші й покажіть одне
одному жителів своїх планет. Погляньте, які вони всі різні та незвичайні за
формою, кольором, назвами! Напевне, так само, як і ваші планети. До речі,
настав час побачити на власні очі, які вони. Адже у своїх фантазіях кожен уявив
власну планету, і напевно, серед них ми не знайдемо двох схожих. Зараз я
пропоную вам знову деякий час побути в ролі Чарівників і, використовуючи
чарівні олівці, допомогти своїм планетам проявитися на папері. Але працювати ви
будете у парах, і вашим завданням буде створити одну, на двох спільну, планету.
Для початку ще раз подивіться на жителів своєї планети і тих, яких намалювали
ваші сусіди. Чим вони подібні? Що є спільним для них? Якою має бути їхня
планета? Погляньте одне на одного і спробуйте здогадатися, яку планету уявив
ваш сусід по парті. Як можна поєднати ваші мрії? Тільки працювати нам знову
доведеться у повній тиші, не розмовляючи і не сперечаючись, аби Злий Космічний
Чаклун не перешкодив нам. Спробуйте почути одне одного не вушками, а за
допомогою ваших сердечок, а вони, скажу вам по секрету, значно краще зможуть
розповісти про ваші почуття та бажання, ніж будь-які слова. Домовились? Тоді
починаймо!
Учні виконують спільну
роботу. По завершенні представляють її загалу. Педагог пропонує відповісти на
декілька запитань.
Орієнтовний зміст
запитань
·
Що хотілося передати у малюнку, і наскільки це вдалося?
·
Чи вдалося партнеру відчути, зрозуміти ваші прагнення щодо зовнішнього
вигляду планети?
·
Чи комфортно було працювати в парі? Чому?
·
— Поміркуйте, порадьтеся і назвіть свою планету.
3. Створення групової композиції “Галактика Класу” (колективна робота)
— Друзі, я у захваті!
Ви — справжні Чарівники! Створені вами планети дивовижні! Впевнена, що ми всі
зможемо отримати членство у Міжгалактичному клубі Чарівників та Винахідників.
Але залишилося останнє завдання. Настав час створити нову галактику — Галактику
класу. Для цього на полотні слід розмістити всі створені вами планети, назвати
їх, “заселити” й оформити весь міжпланетний простір. Працювати маємо у повній
тиші, не розмовляючи і не сперечаючись, аби не дати Злому Космічному Чаклунові
нагоди перешкодити створенню нової галактики. Ви вже навчилися чути одне одного
за допомогою своїх сердечок. Хочу лише нагадати, що треба бути уважними й
чуйними одне до одного під час роботи, поважати почуття, особистий простір та
працю інших. Домовились? Починаймо!
Педагог дає учням
склеєні ватмани. Діти довільно об’єднуються у групи і працюють. Кожен виконує
певне завдання. Хтось вирізає й наклеює намальовані раніше планети, хтось
оформлює заголовки, хтось створює тло тощо.
По завершенні роботи
діти діляться враженнями.
4. Підбиття підсумків
Література
1. Вознесенська О., Мова
Л. Арт-терапія в роботі практичного психолога: Використання арт-технологій в
освіті. — К.: Шк. світ, 2007. — 120 с.
2. Джерело: журнал “Початкова школа”,2017 №2 Автор статті Оксана Деркач - вчитель української мови і літератури
Урок
української мови
Тема. Наші вірні друзі – тварини.
А. Костецький «Спішу додому». Розігрування сценки за прочитаним твором.
Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Анатолія
Костецького; вдосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних
творів; учити аналізувати прочитане, оцінювати вчинки дійових осіб; розвивати
зв'язне мовлення учнів, образне мислення, акторську майстерність; виховувати
любов до художнього слова.
Хід уроку
I.
Організаційний момент.
Добрий день, мої малята, любі хлопчики й дівчатка!
Знов зустрілися ми з вами і займемося … віршами.
Раді ми гостей вітати і урок розпочинати.
Будемо навчатись гарно, швидко, весело і вправно.
II.
Мовленнєва розминка.
1.
Робота над скоромовкою.
Сірий собачка сир смакував.
2. Гра «Письменник». Робота в групі.
— Правильно прочитайте зашифроване оповідання.
РЕЧГОВІ
реЧгові дуйть од лошки ніраше. реТба мивити шодку,
липоти вітки. гоСьодні речгують ладВ лахГа і наЯ лкаЖи. наЯ кривідла ківно.
ладВ ніприс рейдук. рийПшла чивтелька ленВатина лодиВорівмина. заНеромба року.
III.
Перевірка домашнього завдання.
1. Виразне читання вірша «Мрія»
А. Костецького. ( 3 – 4 учні )
2. Інтерактивна вправа
«Мікрофон»
( Діти висловлюють свої мрії )
3. Крісло автора. Читають свої
вірші.
IV.
Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.
— З творчістю якого поета ознайомилися на попередньому
уроці?
— Сьогодні ми продовжимо ознайомлення з творчістю
Анатолія Григоровича Костецького. Тема нашого уроку звучить так: «Наші вірні
…» Ану, продовжте?
V. Сприймання і усвідомлення нового
матеріалу.
1. Робота над віршем
Анатолія Костецького «Спішу додому»
1)
Стратегія «Передбачення».
— Прочитайте заголовок.
— Розгляньте малюнки. Спробуйте спрогнозувати, про що
йтиметься у вірші.
2) Виразне
читання вірша вчителем. Евристична бесіда «Інтерв’ю».
— Чи сподобався вам вірш?
— Які почуття він у вас викликав?
— Який настрій створив?
— Хто є головним персонажем вірша?
— Від чийого імені ведеться розповідь у вірші?
3) Робота над
словами.
Читання колонок слів учнями в парах.
Гукає
гайда
Марив
удома
Навіть
негайно
Самоката учорашнього
— Яке слово складається з двох частин? (Самоката)
— Від яких слів утворилося це слово?
— Доберіть синонім до слів марив (мріяв), негайно
(терміново), гайда (біжімо).
4) Читання вірша
для себе, «рибками».
VI.
Фізкультхвилинка.
Руки – вгору,
руки – вниз
І легесенько
прогнись.
Покрутились,
повертілись,
На хвилинку
зупинились.
Пострибали,
пострибали.
Раз – присіли,
другий – встали.
Вдих глибокий –
раз, два, три…
Читати знову
почали.
5) Аналіз змісту
вірша з елементами вибіркового читання.
— Як звати хлопчика, від імені якого ведеться
розповідь у вірші?
— Хто перший йому зустрівся дорогою зі школи?
— Що запропонував йому Микола? Прочитайте.
— Хто запропонував поміняти ножика на шайбу?
— Від чого ще довелося відмовитися Сергійкові?
Прочитайте.
— Чому він так поспішав додому?
— Знайдіть і прочитайте опис цуценяти.
6) Читання з
другом, напівголосно. Читають по одній строфі.
7) Гра «Письменники-фантазери»
- Як у Сергія з’явилося цуценя? Пофантазуйте.
VII. Закріплення вивченого
матеріалу.
8) Гра
«Знайди риму».
Микола — ... (футбола).
Житті — ... (іти).
Слава — ... (справа).
Твою — ... (стою).
Дні — ... (мені).
Самоката — ... (пускати).
Скоріш — ... (спішиш).
Цуценя — ... (дня).
9) Робота в
групі. Інсценування твору.
VIII. Підсумок уроку. Інтерактивна вправа
«5 речень».
IX. Домашнє завдання.
Підготувати інсценування за прочитаним віршем (с.
158). Адаптована програма – виразне
читання вірша.
Творча лабораторія вчителя
«Навчаємо дистанційно»
1. «Кодекс поведінки» для дистанційних уроків
·
Домовтеся, що кожен учень за кілька хвилин до уроку перевіряє справність та
рівень зарядки гаджета.
·
Проговоріть, коли учні можуть вмикати та вимикати свої мікрофони.
·
Повідомте дітям, який сигнал відповідає за опцію «Підняти руку». У моєму
випадку в дитини я помічаю ввімкнений мікрофон.
·
Проговоріть, що можна писати в загальному чаті, а що — ні.
·
Зазначте, що під час уроку мають бути закриті будь-які ресурси, що не мають
стосунку до навчання.
·
Домовтеся, щоб під час уроку в дітей стояла на столі склянка чи пляшечка з
водою.
2. Проводьте ранкове коло
кілька разів на тиждень
Погодьтеся: чудово, якби навіть через екрани гаджетів учні почувалися
причетними до шкільної спільноти! У цьому допомагають чудові ритуали для всього
класу, як от вже звичне для всіх ранкове коло. Та з появою «дистанційки» багато
хто забув про це, дуже шкода. Я проводила зустріч із дітьми в цьому форматі
обов’язково двічі на тиждень. Ми виходили на зв’язок трохи раніше в ці дні. Кожен
ділився враженнями від вихідних або ж я пропонувала кілька тем для обговорення.
3. Продумайте уроки з
елементами гри
Учні молодшої школи — особлива категорія дітей, яка сприймає навчання через
гру. Тож потрібно було продумувати
сценарій онлайн-уроку не лише з ігровими елементами, а й з обов’язковою
комунікацією та співпрацею учнів одне з одним. Ваш урок мине намарно, якщо діти
просто слухатимуть вас. Комбінувала невеликі теоретичні блоки з цікавими
завданнями «5 речень», «5 слів», «Покажи настрій героя», « Аватарка», «Хто
перший», «Я – вчитель», демонструвала коротенькі відео. Після чого ішло
обговорення. Та як би дітям цього не
хотілося — неможливо постійно використовувати інтерактивні ігри і гратися
більшу частину часу.
4. Використовуйте
інструменти для візуалізації
·
Онлайн-дошка
. Тематичні аватарки
Змінюйте протягом тижня аватарки разом з дітьми: щотижня обирайте тему чи
героїв, у яких кожен з вас буде «перевтілюватися».
. Помічник на уроці . Тематичний
день чи тиждень
5. Навчіться утримувати
увагу дітей навіть крізь екран
Це — чи не найскладніший виклик для вчителя, який запроваджує дистанційне
навчання в початковій школі. На практиці будуть помічними такі прийоми:
·
Онлайн-квач
Діти дуже уважно слухають одне одного, щоб не пропустити свою чергу.
Починаю я: даю вправу на обчислення будь-кому з класу. Учень озвучує відповідь
і далі має «заквачувати» наступним запитанням-прикладом однокласника.
·
Рефлексія за прочитаною книгою
Я даю завдання дітям прочитати оповідання чи невелику книгу, озвучує дату
презентації. У зазначений час учні обговорюють прочитане. Під час уроку кожному
учню для міні-виступу надається регламент до трьох хвилин. За цей час школярі
озвучують, які фрагменти їм сподобались і чому вони рекомендують (чи ні)
прочитати цю книжку іншим. Для позакласного читання найчастіше використовувала.
·
Веселі паузи-руханки та «гнучкі» уроки
У мене діти на уроках час від часу отримували бонуси. Якщо вони виконували
завдання, що були відведені на урок наперед, то для таких учнів урок міг
тривати не 40 хвилин, а, до прикладу, 20 чи 25 хвилин. Після чого вони
надсилали мені роботи та йшли відпочивати.
6. Підтримуйте постійний
контакт із батьками
7. Знайдіть спільну мову з
«хитрунами» та онлайн-прогульниками У мене є правило: ніколи
не коментувати факт нездачі робіт чи невчасне виконання завдань тим чи тим
учнем під час онлайн-зв’язку з усім класом. Прошу під кінець заняття, до
прикладу, кількох учнів залишитися, і вони по черзі мають зі мною
кількахвилинну розмову. Ці питання слід вирішувати тет-а-тет.
8. Зберегти соціальну
активність дітей
Навчання — насамперед соціальна активність. Перебування в школі допомагає
вчитися правильно будувати стосунки з однолітками й дорослими поза межами
родини. А ще — практикувати різні види комунікації, формувати ставлення до
процесу навчання, друзів і самих себе. Онлайн-навчання звужує можливість навчатися
разом і поруч. Але є лайфхаки, які в цьому допоможуть.
Три кроки для вирішення:
1. Peer-групи – діти об’єднувалися у групки(хто біля кого живе) і робили спільні
проекти.
2. Дайте учням голос – часто запитувала «Що
вдається?», «Над чим цікаво працювати?», «Є щось незрозуміле для тебе?», «Що
викликає сумніви?» За результатами таких розмов можна надати учням необхідну
допомогу, без поспіху розібратися з поточними труднощами, а за потреби —
залучити до діалогу батьків.
3.
«Чат інформування»
Під
час дистанційного навчання в умовах війни завдання вчителів — дати дітям
відчуття безпеки в новостворених онлайн-класах, до яких доєдналися багато
новачків. Кожному педагогу доведеться вчитися працювати з дитячою тривогою та
невпевненістю і тим самим готувати якісне підґрунтя для плідного навчання. У
цьому допоможуть спеціально розроблені психологами ігри на знайомство та здружування,
про які розповідає експертка Лада Ендресен.
9.
Вправи на знайомство і співпрацю на ранкових колах
«Правда
або брехня»
Учитель
пропонує учням написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу
А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).
Потім
необхідно озвучити інструкцію: «Зараз кожен з вас поділиться з класом трьома
фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим.
Щодо
фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі,
подорожі. Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші
показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто
розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.
Гру
може почати вчитель: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У
мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім учитель називає на ім’я всіх,
хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.
«Це
про мене»
Учитель
називає фразу з протилежностями, наприклад: «Я люблю собак більше, ніж котів»
або «Я більше люблю какао, ніж чай»; «Вважаю, що Привид Києва крутіший, ніж
Людина-Павук». Той, хто згоден із твердженням, піднімає руку і викрикує «Це про
мене!»
Ця
вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів. Так діти знаходять
однодумців і підтвердження: «У мене тут є з ким потоваришувати».
«Компліменти»
«Полювання»
Вчитель
каже, що зараз у помешканні кожного учня почнеться цікаве полювання. Дається 30
секунд, щоб знайти річ чи предмет із заданими параметрами. Наприклад: «За 30
секунд ви маєте знайти у себе вдома щось із цифрою 7 / річ зеленого кольору /
щось пухнасте / щось їстівне». Або, як варіант, щось дороге для кожного знайти.
«Пантоміма»
Кожному
учню по черзі пропонується показати тільки за допомогою жестів, що він любить
робити у вільний час. Можна загадувати в пантомімі й інші активності — що
любить готувати та їсти, улюблене місце відпочинку. Інші діти під час пантоміми
мовчать. Потім починають говорити, хто що думає, допоки не знайдеться правильна
відповідь.
«Кумедне
привітання»
10.
Вправи для формування навичок командної роботи
«Хвиля»
Як
має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте
рухом створювати хвильку.
Цю
хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками
хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не
опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому
учаснику.
Гра
створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає
відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав
своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».
«Літери»
Кожній
парі, віконечка яких під час відеозв’язку поряд (горизонтально чи вертикально),
вчитель дає завдання створити літеру. Коли діти навчаться складати літери в
режимі онлайн, можна спробувати всім разом відтворити на екрані слово:
«Україна», «перемога», «любов». На цю вправу дається хвилина. Вправа сприяє
зорово-просторовому орієнтуванню, засвоєнню навичок командної роботи,
креативності. В кінці уроку проводила для засвоєння теми уроку.
«Нестандартне мислення» На виконання вправи дається 2–3 хвилини. Домалювати
малюнок чи букву. Після того як усі учні покажуть свої малюнки, вчитель рахує
кількість однакових поворотів сюжетів на малюнках: «А ось ваше мислення, … , …,
…, дуже схоже проявилось у малюнках!»
«Імітатор», «Тематичні дні»,«Кумедні питання».
Немає коментарів:
Дописати коментар